Спасибо,

Наш менеджер

свяжется с Вами

Переплисти Босфор: страх дискваліфікації та переможне почуття щастя Світлани Міщенко
Переплисти Босфор: страх дискваліфікації та переможне почуття щастя Світлани Міщенко

Фінансовий директор і мама чудового малюка Світлана Міщенко відчула під час запливу через Босфор цілий спектр емоцій: від неймовірного задоволення до найсильнішого переживання плавця — страху близької дискваліфікації. Подолавши себе й сотні труднощів, Світлана хоче переплисти Босфор ще раз. Чим же легендарна протока так приваблює нашу героїню, а разом з нею ще десятки тисяч людей? Спробуємо знайти відповідь в історії Світлани.

Два роки тому колега розповів, що переплив Босфор. Він був у такому захваті, що я подумала, чом би й мені це не зробити

Я не вміла правильно плавати, знала тільки основи техніки. Але мені подобалося відчуття води. І це був вирішальний поштовх до того, щоб зайнятися плаванням більш професійно.

Кожне тренування — це великий внесок у перемогу

Найскладнішим у підготовці до Босфору для мене було прокидатися о шостій ранку і їхати на тренування. У мене маленька дитина, коли я почала готуватися до запливу, їй був лише рік, зараз ще двох немає. Бували безсонні ночі. Але все одно потрібно було рано встати і їхати на тренування.

Якщо за станом здоров’я або через втому доводилося пропускати заняття, то на наступному тренуванні я помічала, що ті, хто плавав гірше за мене, вже пливуть краще, ніж я. Мене це мотивувало працювати ще більше. Крім того, бувало, досягаєш якогось результату, а потім ні з того ні з сього відбувається відкат назад. Це засмучувало, але тренер пояснювала, що навіть у професійних спортсменів бувають такі періоди падіння ефективності, це нормально.

Що надихало? Звичайно, командна робота!

Коли двоє спортсменів пливуть на швидкість, і в тебе виходить краще, ти фінішуєш першою, це, звичайно, підстьобує. Це такий азарт! Хочеться більше, швидше, краще.

У день запливу я відчувала якусь особливу наповненість

В день запливу, коли задзвенів будильник о п’ятій ранку, були такі почуття, які словами дуже складно передати. Це щось середнє між страхом і гармонійною наповненістю. Передчуття щастя.

Це можна порівняти з тривалим проектом, коли ти цеглинка за цеглинкою щось будуєш. Довго йдеш через серію удач та невдач, і ось цей вирішальний момент настає. І навіть не віриться, що те, до чого ти так довго готувався, нарешті відбувається. Що це сьогодні. А це почуття радості, коли зустрічаєшся з командою! І кожен переживає ті ж самі емоції. Це захоплення в очах, ці іскри, блиск!

Мені вже 40 років, і у мене бували різні проекти в бізнесі, але це відчуття від спортивної тусовки — такого в мене не було давно. Напевно, востаннє я таке відчувала в дитинстві, ще в школі. Це не передати словами. Це просто такий вибух емоцій, який надає сил, енергії. Я наче помолодшала років на 10! Дякую LIVE.LOVE за те, що дали можливість через це пройти.

Для мене найбільший страх був — do not finished

У мене весь час в голові крутилося: «Тільки не DNF (do not finished — з анл. «не фінішувати». — авт.), тільки не DNF». Я по натурі боєць, тому готова була боротися, битися із будь-якими складнощами. Але Босфор такий норовливий, що ти ніколи до кінця не розумієш, де там протитечія і як там може закрутити в воронці. Для мене найбільший страх був не догрести до фінішу через те, що невчасно поверну до нього або потраплю в протитечію. Чи не вкладуся в дві години, і тоді мене турки заберуть на човні. Це прямо ганьба-ганьба була б особисто для мене. Сильно цього боялася. Ми дуже переживали всією командою, але налаштовувалися на краще.

Найбільше додає сил підтримка рідних, близьких, друзів, колег та команди. Коли ми ще на кораблику збиралися, то відчували один одного, розуміли з півслова, з одного погляду. І ось тілом до тіла, коли ти відчуваєш команду, це теж додає сил, енергії та віри в успіх.

Я очікувала, що заплив буде набагато складнішим, але насправді я отримала такий кайф, таку насолоду!

Це тільки початок моєї спортивної кар’єри, але я вже спробувала себе в інших запливах. Пробувала Nation Swim Aquathlon Kyiv (1 км плавання, 5 км біг), пробувала Aquaman (3,8 км). І на жодному з цих стартів я не отримала такого задоволення, кайфу, як під час запливу через Босфор. По-перше, це атмосфера, організація. Ці фотографи на катері. Відчуваєш себе зіркою.

Пам’ятаю, як ми стрибнули у воду, пам’ятаю цей заміс, м’ясорубку, по голові отримала — ну, все по стандарту. Пішла вперед, виплила і дуже довго шукала холодну течію. Намагалася точно слідувати інструкції тренерів. Пливу, а течія все тепла, тепла, холодна, тепла, холодна, холодна… Тому що тепла течія — це протитечія, а холодна — це фарватер. Потрапляєш в швидку течію, і тоді вона тебе несе. І коли я потрапила в холодну течію, я вже трошки заспокоїлася. Тут же водолаз сплив, зробив фото. Помахала йому. Тоді трошки спала напруга.

Я не з тих людей, які говорять: «Я забула всю техніку, пливла як-небудь»

Я згадала всі інструкції, всі настанови тренерів: відштовхнутися, плисти поковзом… І це так прекрасно: небо, сонце, чайки, архітектура навколо. Багато хто говорив, що була холодна вода. Та не була вона холодною! Я пливла і посміхалася від задоволення. Тому що як себе налаштуєш, так воно і буде. Я себе налаштувала на те, що побачу всі три чек-поінти, про які казав тренер. Я їх бачила та добре проходила маршрут. Після першого моста лінії електропередачі видно прекрасно. Причому у мене зір -2,5. Я пливла в лінзах -2,25 і все прекрасно побачила.

Я розтягувалася в кролі, навіть 1/5 пливла. Але потім не захотіла плисти 1/5, попливла 1/3, 1/1. Тобто три гребка і на четвертий вдих. І я пливла, розглядала архітектуру, чаєчки літали наді мною. Це так прекрасно! Так, я б сказала навіть, блаженно.

Я не помітила, як мене знесло

І в якийсь момент я розумію, що якщо я просто зараз по діагоналі поверну до фінішу, то не потраплю туди, бо мене пронесе повз нього! Я так засмутилася. Думаю: «Ну все!» Я вже навіть уявила, як мене турки на човні привозять на берег, а я така вся в сльозах та шмарклях. Але це тривало недовго.

Я дуже швидко зібралася, прийняла рішення, повернула на 90 градусів на Галатасарай. А ще за момент до цього думала: «Ой, як швидко пливу!» Мені здавалося, що я вже бачу фініш, а пливу всього хвилин 40. Ой, думаю, в годину вклалася, буду серед перших! Але як би не так! Яка там година, тут вже аби доплисти. Повертаю на Галатасарай і думаю: «Все, зараз буду на час працювати». І пішла.

За хвилину піднімаю голову — ні, так само далеко. Потрапила в протитечію! Думки перемішалися: «Не вийде! Ні, вийде!» Це була справжня боротьба зі стихією та зі своїми настроями всередині. І віра. Я вам хочу сказати, велике діло — віра в успіх. І я пливла, напружувалася до болю, страшного болю в черевних м’язах, щоб досягти свого довгоочікуваного третього чек-поінта.

І ось так, борючись зі стихією та з собою, я допливла. Допливла до відстані в 300 метрів і заспокоїлася. Повернула голову ліворуч, побачила жовті кулі не так далеко і знову розслабилася, зрозуміла, що допливаю. І тільки тоді подумала про те, як же довго я до цього готувалася і як же швидко все пройшло. І я попливла, повільно розтягуючись, я вже не поспішала. Мені вже було, чесно кажучи, начхати на час, тому що я не хотіла, щоб це все закінчувалося. І ось я пливу і чую вже і музику з трибун, і вигуки.

Я допливла і успішно фінішувала. У мене емоція захоплення тривала, напевно, дня три-чотири

Це, звичайно, був захват. Вийшла, шукала своїх. Спочатку зустріла друга по команді Богдана, потім побачила тренерку Олену. Вона вишукувала наших, стоячи на краю трибуни. Кричу: Олено, ми тут!» Це був захват. Молодці! Ми це зробили! Ура! У мене відчуття захвату трималося, напевно, дня 3-4, а то й до кінця тижня. Ніякими словами це відчуття не передати.

Я навіть не зробила нормальних світлин, хоча зазвичай фотографуюся у всіх можливих ракурсах. Мені просто було ніколи. Ми з друзями обмінювалися враженнями, результатами: «А у тебе скільки? А давай наступного року?» Так, ми всією командою домовилися, що в наступному році знову пливемо Босфор.

Теж хочете пережити це захоплення та незабутні моменти перемоги в команді? Тоді приєднуйтеся до великої родини LIVE.LOVE Swim! З нами ви не лише навчитеся правильно та красиво плавати, ви знайдете щастя активності та подорожей з новими друзями. Просто зробіть один клік от сюди, і нехай розпочнуться пригоди!

Анна Раевская

Анна Раевская

Беговой стаж 2 года. Готовлюсь к марафону, мечтаю пробежать ультратрейл в невыносимо красивом месте. Лучшее время на полумарафоне: 1:56.

Все статьи автора
Другие статьи по теме: